Для батьків

Насильство в сім'ї — це загаль­новизнана проблема, яка є надзви­чайно гострою в Україні й тому набула державного значення. Про­ведені соціальні дослідження до­водять, що частіше від насильства в родині потерпають неповнолітні діти.

Причинами прояву насильства в сім'ї є:

• психологічні чинники (психологічні розлади, високий рівень агресії,   власний   негативний досвід дитинства, низька само­оцінка осіб);
• соціальні (стереотипність уявлень про ролі в  сім'ї та ви­ховання дітей; високий рівень
  алкоголізації населення; поширення наркоманії);
• економічні   (зниження   рівня життя частини населення, безробіття,    соціально-побутова невлаштованість).

Водночас, саме проблема на­сильства в сім'ї є причиною таких глобальних явищ, як бездоглядність та безпритульність дітей; зростан­ня кількості розлучень; формуван­ня насильницького менталітету нації; жебракування; втрата за­гальнолюдських цінностей любові та взаєморозуміння, а також є од­нією з передумов скоєння злочинів у суспільстві.

Прояви насильства у вихованні старі як світ. Оскільки насильство було нормою життя, то й способи виховання дітей в усі часи будува­лися на насильстві.

Незважаючи на те, що ми жи­вемо у XXI сторіччі, у цивілізова­ному суспільстві, насильство щодо дітей, слабких і беззахисних істот, як і раніше, залишається пошире­ним явищем.

Дуже часто насильство замінює виховання і стає способом прояву своєї сили, самоствердження за ра­хунок слабкого.

То яка ж є альтернатива ви­хованню з покараннями? Це метод позитивного підкріплення. У психіці людини (така в неї властивість) виникають умовні рефлекси. Якийсь нейтральний, на перший погляд, стимул може ви­кликати цілком конкретні асоціа­ції. Так, у більшості з нас аромат апельсинів і ялинки асоціюється з Новим роком, червоний сигнал світлофора — із сигналом «стій», кухня пов'язана з їжею і бажан­ням поїсти, а звук бормашини — із зубним болем. Усмішка спів­розмовника викликає в нас довіру й симпатію до нього, а стиснуті гу­би й примружені очі — насторогу. Звук нашого імені на вулиці викли­кає бажання обернутися. Людина, яка в дитинстві впала з високого дерева, починає боятися висоти. Усі ці стимули діють незалежно від нашого бажання й залишають­ся з нами на все життя. Ми навіть колекціонуємо стимули. Часто речі, які нас оточують: картини, посуд, фотографії — це стимули, пов'язані з приємними спогадами.

Стимулом може бути абсолют­но все: звук, світло, дотик, запах. Дуже сильним стимулом є слово. Важливою є думка про те, що, хо­чемо ми цього чи ні, але щодня в нас утворюються нові умовні рефлекси (або, як зараз психологи ще говорять, — «якорі»). Причому всі ми виробляємо одне в одного рефлекси на самих себе й на свої дії.

П А М ' Я Т К А     Б А Т Ь К А М

• Б'ючи дитину, ви вчите її боятися вас.
• Показуючи при дітях найгірші вади свого характеру, ви подаєте їм поганий приклад.
• Тілесні покарання потребують від батьків найменше розуму і здібностей, ніж інші виховні заходи.
• Шльопанці можуть тільки закріпити, але не змінити поведінку дитини.
• Якщо ви б'єте дитину згаряча, це означає, що ви гірше володієте собою, аніж по­требуєте від дитини.
• Завдання дисциплінарної техніки — змінити бажання дитини, а не тільки її поведінку.
• Дуже часто покарання не виправляє поведінку, а лише погіршує її.
• Покарання, особливо фізичні, змушують дитину побоюватися втратити батьківську любов.
• У покараної дитини може виникнути ворожість до батьків. І ледве в неї поєднаються два почуття — любов і ненависть, — відразу виникає конфлікт.
• Часті покарання спонукають дитину привертати увагу батьків будь-якими засобами.

Отже, замініть покарання на нижченаведені способи виховання.

5. Терпіння — це найбільша чеснота, яка може бути в батьків.
5. Пояснення. Пояснюйте дитині, чому її поведінка некоректна, але будьте  лаконічні.
5. Відвернення. Намагайтесь запропонувати вашій дитині що-небудь більш привабли­ве, ніж те, чого їй хочеться.
5. Неспішність. Не кваптесь покарати сина або доньку — почекайте, доки вчинок    повториться.
5. Нагороди. Вони більш ефективні, ніж покарання.

 пам'ятайте: любов — це найкращий спосіб виховання!